Сучасний зміст виховання – система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризує її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення.

            На мою думку, моральне очищення та оздоровлення суспільства – найважливіша мета сьогодення. Підвищення духовності людини, укріплення його моральних позицій шляхом проведення принципу пріоритетності загальнолюдських цінностей у всі сфери нашого життя.

Отже, пріоритетним завданням своєї виховної роботи я вважаю формування в своїх учнях ціннісного ставлення до себе, сім’ї, родини, людей. Реальних результатів у цьому напрямку можна досягти лише дотримуючись однієї з головних умов виховання – тісного співробітництва школи та сім’ї, що забезпечує єдність виховних цілей, моральних позицій та вимог. У поєднанні сімейного та суспільного виховання керуючу і корегуючи роль відіграє школа. Постає питання посилення допомоги сім’ї з боку школи з метою підвищення виховного потенціалу.

            Школа і сім’я – це ланки у ланцюгу виховної системи, покликані формувати дитину як  особистість і готувати її до життя. Тому, ідея моєї виховної діяльності – пошук гуманних шляхів взаємодії учасників виховного процесу на засадах родинної педагогіки.

1. Виховна робота з батьками.

Моральне виховання особистості, як відомо, починається в ранньому дитинстві. В молодшому шкільному віці закладається фундамент моральної поведінки, формується його основи – відбувається засвоєння норм і правил поведінки. Тому моральне виховання є провідним виховним напрямком для дітей молодшого шкільного віку. Ефективність подальшої роботи у напрямку формування у дітей моральної свідомості, почуттів і поведінки залежить від погоджених дій класовода, сім’ї та того класного керівника, до якого діти прийдуть після закінчення початкової школи. Між становленням особистості і творчим пошуком, буднями та святами його вихователів  існує нерозривний зв'язок.

Усвідомлюючи все вище сказане, свою виховну роботу в класі починаю задовго до того, як учні закінчують 4 клас. Класовод допомагає мені познайомитись із кожною дитиною ще до безпосереднього спілкування. Така форма  знайомства необхідна, так як умови проживання, сімейні відносини, вимоги в кожній сім’ї різні, отже, звісно,  і різні діти.

На кінець навчального року я вже маю уявлення про клас як колектив, про індивідуальні особливості кожного учня, стиль виховання кожної сім’ї.

Готуючись до перших батьківських зборів я вже маю два місяці безпосереднього спостереження за дітьми, за проявами їхнього темпераменту,  особливостями їхнього характеру. Я маю змогу бачити своїх учнів під час навчального процесу,  а також у неформальній обстановці під час традиційного походу на природу у період «бабиного літа».

Для батьків у мене накопичується достатньо інформації для роздумів: зауваження, схвалення, пропозиції щодо подальшої співпраці. Батьки повинні знати, над засвоєнням яких норм моральності працює вчитель з дітьми, які вимоги висуває держава до виховання їх дітей.

Одним із шляхів посилення ефективності виховання у співдружності з родиною є озброєння батьків педагогічними знаннями. Таким чином поліпшується стан виховання в сім’ї, загальнокультурний та педагогічний рівень батьків. Виховна робота лише тоді дає відчутні результати, коли вчитель і батьки висувають єдині вимоги до вихованості дитини. Це відбувається через організацію такої форми роботи з батьками, як батьківський лекторій: батьки дізнаються про психологічні особливості дітей їхнього віку, потреби життя, рекомендації психологів щодо виховання на певному періоду життя дитини.

З метою пізнання психологічних особливостей учнів я проводжу психологічні тестування, діагностику сімейного мікроклімату. На батьківських зборах я даю можливість батькам ознайомитись з результатами тестів. Гадаю, що для батьків це стає своєрідним стимулом для вдосконалення взаємовідносин у сім’ї. З коригуючою метою проводжу тест і для батьків «Як ви відноситесь до своєї дитини?»

Після проведення такої підготовчої роботи, я пропоную слідуючі напрямки взаємодії школи та батьків:

• Встановлення атмосфери довіри у дітей і батьків у здійсненні процесу виховання;
• Формування зацікавленості дітей та батьків через організацію спільних справ;
• Виховання почуття особистої відповідальності за створення мікроклімату в сім’ї та шкільному колективі;
• Безпосередня участь дітей і батьків у колективних починаннях.

Виховну роботу з батьками організовую за принципом: батьківський дім – життєвий простір, де формується і розвивається особистість. Тому існують певні вимоги до батьків:

1. Створити умови для навчання дитини.
2. Стежити за дотриманням режиму дня.
3. Створити мікроклімат у сім’ї, в якому діти почувають себе вільно, комфортно, захищеною

Робота з батьками передбачає дотримання головних умов виховання:

1. Тісного співробітництва школи та сім’ї, що забезпечує єдність виховних цілей, моральних позицій та вимог;
2. Посилення допомоги сім’ї збоку школи з метою підвищення виховного потенціалу;
3. Озброєння батьків педагогічними знаннями та вміннями.

Підсумовуючи вище сказане можна сказати, що протягом років виробився алгоритм роботи з батьками:

1. Підготовчий період (на початковому етапі): заочне ознайомлення з батьками, ознайомлення з побутовими умовами життя сім’ї, сімейними відносинами, створення об’єктивного уявлення про індивідуальні особливості дітей.
2. Накопичення інформації для роздумів: ознайомлення з психологічними особливостями дітей , проблемами поточного життя, рекомендаціями психологів щодо роботи з віковою категорією; спостереження за дітьми під час навчально - виховного процесу та в позаурочний час.
3. Вироблення стратегії виховної роботи з учнями та напрямків співробітництва школи та родин (завдання виховної роботи на рік).
4. Власне повсякдення діяльність.
5. Підведення підсумків в кінці року.

На практиці використовую різні форми роботи з батьками:

• Традиційні батьківські збори;
• Педагогічна просвіта батьків;
• Індивідуальна робота з батьками;
• Інформування про результати навчально – виховної діяльності;
• Індивідуальна педагогічна допомога;
• Батьківський консиліум;
• Батьківський лекторій;
• Обмін сімейним досвідом;
• Зустріч за круглим столом.

Однією з ефективних форм взаємодії школи та батьків стали проведення батьківських зборів  разом з дітьми – Родинний міст. Як правило, діти не дуже полюбляють, коли в класі проходять батьківські збори. Але таку форму роботи в нашому класі полюбляють. На таких зборах слухачів немає, а є лише учасники. Діти чекають зборів і дуже ретельно готуються. Тему стараюсь запропонувати таку, щоб діти проявили свої здібності, а батьки побачили в них не лише своїх доньок і синів, а повноправних громадян своєї країни, розвинені особистості, здатні мати і висловлювати свою власну думку. Мета таких зборів – допомогти батькам і дітям подивитись один на одного в незвичній обстановці, дати можливість відчути, що немає важливішої справи в їхньому житті, ніж бути творцем своїх відносин, показати можливість існування діалогу з будь-якого питання. Під час таких заходів розкриваються і діти і батьки, а, значить, виникають нові теми для обговорення. По закінченню, батьки діляться своїми враженнями, помічаючи зміни в дітях у порівнянні з попереднім віком своїх дітей.

Співпраця класного керівника, батьків та дітей сприяє тому, що в нашому колективі відносини базуються на взаємній довірі. Ми разом вчимося вибачати, виправляти недоліки, розуміти інших, «розрулювати» конфліктні ситуації.

2. Створення ефективної моделі виховання

в класному колективі шляхом залучення учнів до участі в діяльності учнівського самоврядування.

Учнівське самоврядування є універсальною формою активності учнів. В процесі його діяльності діти набувають досвіду спілкування на демократичних засадах, приймають участь у вирішенні поточних питань життя класу, набувають досвіду організації та проведення демократичних виборів в класі, процедурі  розподілу доручень.

Це форма:

• навчання дітей активно використовувати права людини;
• залучення учнів до обговорення суспільних проблем з метою прийняття рішення, яке б влаштовувало всіх, без виключення членів класу;
• навчання владнання конфліктів цивілізованими методами;
• утвердження власних прав і обов’язків  як соціальних компетентностей людини.

Діяльність учнівського самоврядування сприяє вихованню людської гідності, вчить діяти в рамках соціальних норм. Це все зумовлює усвідомлення зв’язку між особистим добробутом і загальним благополуччям, почуття належності до громади.

Головне завдання учнівського самоврядування – формування й розвиток соціальних компетентностей особистості, її гуманістичної спрямованості й усвідомленою громадянською позицією.

При формуванні та розвитку учнівського самоврядування в класі переді мною, як класним керівником, постають такі завдання:

• сприяти активній позиції учнів щодо реалізації прав і свобод людини (учня);
• допомогти учням пізнати особливості темпераменту, якостей характеру на основі результатів діагностики; розвивати позитивні та допомогти у подоланні негативних рис характеру;
• орієнтувати учнів на аналіз власних дій, впливу їх  на окремих членів колективу та колективу в цілому, навчати прийомів самоконтролю;
• виховувати у дітей уміння складати алгоритм дій, план проведення заходів, вміння діяти згідно з них;
• стимулювати творчу активність дітей, створювати педагогічні ситуації, які б дозволили кожній дитині проявити ініціативу, діяти самостійно, реалізовувати свій потенціал;
• розвивати творчі здібності, формувати вміння аналізувати та регулювати свою поведінку, застосовувати набуті знання в реальному житті.

Отже, необхідно постійне тренування дітей у вирішенні великих і малих питань життя колективу, школи. І головне: важливе значення має характер самих відносин класного керівника і дітей.

Основна форма організації діяльності учнівського самоврядування – практична діяльність. Тому організація учнів у праці, навчанні, побуті – це спеціальний розділ моєї роботи, як класного керівника, адже лише приклад демократичного спілкування класного керівника з учнями зможе виховати демократичні відносини в класі .

     Тільки вміла організація навчання і співпраці  досягає позитивних виховних результатів. Для цього:

1. Необхідно надавати самостійність в актуальних питаннях.
2. Давати можливість дитині вибирати той напрям діяльності, в якому вона зацікавлена, де може проявити себе і свої природні здібності більш яскраво.

Там, де все організовано правильно в учнівському самоврядуванні, є всі можливості для самоактуалізації, виявлення і реалізації особистісних здібностей, розвитку у дитини соціальної активності, усвідомлення власної громадянської позиції. Результатом такої роботи є формування лідерів або сприяння прояву лідерських, організаторських. комунікативних здібностей.

      Головна проблема сьогодення – загострення негативних тенденцій в поведінці дітей; відсутність активної за формою та високоморальної за змістом життєвої позиції. Учнівське самоврядування – це інструмент виховного впливу на особистість. Воно забезпечує простір свободи самовираження у виборі конкретної діяльності. Навчання участі в учнівському самоврядуванні відбувається через конкретні справи:

• розвиток практичних умінь і навичок;
• проведення тренінгів;
• просвітницька робота з проблем прав дитини;
• просвітницька робота щодо формування здорового способу життя;
• участь в акціях милосердя, благодійних акціях;
• участь в різноманітних конкурсах;
• активне включення в різні ситуації (ситуації спілкування; реально чи штучно створені життєві ситуації).

      Це сприяє:

• засвоєнню соціальних цінностей;
• формуванню соціальних мотивів поведінки;
• виникненню критичного мислення і критичного ставлення як регулятора поведінки;
• зростанню ролі самооцінки в регуляції поведінки.

Для залучення до роботи учнівського самоврядування учнів з проявами асоціальної поведінки необхідні додаткові заходи. На зміну поведінки дітей, що потребують підвищеної педагогічної уваги, впливають психолого-педагогічні прийоми діагностично-корекційної роботи:

1. Психолого – педагогічний аналіз особистості учня.
2. Виявлення потреб учня у підвищеній педагогічній увазі. 
3. Діагностика сімейного мікроклімату. 
4. Використання рекомендацій щодо проведення виховної роботи.
5. Застосування психолого-педагогічних прийомів корекційної роботи з дітьми:

• прийом виявлення щирості й турботи;
• прийом прохання;
• прийом обхідного руху;
• прийом прояву прикрості чи жалю;
• прийом переконання;
• прийом довіри;
• прийом моральної підтримки та зміцнення віри у власні сили;
• залучення до цікавої діяльності;
• прийом пробудження гуманних почуттів.

6. Спеціальні педагогічні прийоми:

• прийом осуду;
• прийом об’єктивності оцінювання;
• покарання (накладання гуманного стягнення за провину);
• прийом наказу (категорична вимога);
• прийом попередження (розкриття несприятливих перспектив у випадку незміни поведінки);
• прийом пробудження тривоги щодо можливого покарання;
• прийом прояву обурення;
• прийом «вибуху».

7. Приховані педагогічні прийоми:

• прийом ласкавого докору;
• прийом натяку;
• прийом удаваної байдужості;
• прийом іронії;
• прийом розвінчання;
• удаваної недовіри (недовіра до можливості неповнолітнього подолати його недолік).

      Учнівське самоврядування – ефективний спосіб попередження девіантної поведінки дітей. В результаті вищезазначеної роботи відбувається установка на самовдосконалення, розвивається самовпевненість, поступово відбувається зміна поведінки: учні легко і з готовністю приймають участь у діяльності учнівського самоврядування. 

      Оскільки учнівське самоврядування є важливим суспільним інститутом, що здійснює завдання виховання дітей та учнівської молоді, то сьогодення ставить на чергу дня питання про необхідність використання його потужного виховного потенціалу в поширенні бажаної системи цінностей і просоціальних моделей поведінки, у розвитку життєстійкості та життєздатності особистості.

   3. Формування суспільних цінностей, життєвих компетентностей та вироблення активної життєвої позиції в учнів класу.

     Пріоритетним напрямком виховної роботи  в класі є формування ціннісного ставлення до себе. сім’ї, родини, людей.

Мета виховної роботи: Формування суспільних цінностей, життєвих компетентностей та вироблення активної життєвої позиції в учнів класу.

Завдання:

• Сприяти підвищенню духовності дитини;
• Укріплювати її моральні позиції шляхом впровадження принципу пріоритетності загальнолюдських цінностей у всіх сферах життя.

Мій стиль виховання направлений на формування соціально зрілої людини, моральної, здатної висловлювати власну точку зору на дійсність людини, яка має активну життєву позицію; людину творчу, доброзичливу, яка поважає себе та інших, отримує задоволення від життя, досягає успіху. Для цього використовую різноманітні форми роботи з дітьми:

• Години громадянськості;

• Години спілкування;
• Конкурси;
• Традиційні свята;
• Лицарські турніри;
• Шоу – програми;
• Тренінги;
• Тестування або години самопізнання;
• Родинний міст;
• За круглим столом (обговорення поточних проблем класу);
• Анкетування;
• Походи на природу;
• Рольові ігри;
• Консультації;
• Хвилини довіри (індивідуальні бесіди).

Класне керівництво для мене не просто навантаження, це важка, але цікава і значуща частина моєї професійної діяльності. Намагаюсь бути щирою в своїх почуттях, намірах і мотивах. Діти відчувають це і відповідають мені тим же. Думаю, що завдяки таким відносинам наш клас – один із найактивніших класів школи. Учні постійно приймають участь у заходах класу, школи, села, району.

Години спілкування на теми «Що я можу у свої 15?», «Різноманіття світу професій», «Правильний вибір професії – важливий крок у житті» направлені на орієнтування учнів на здобуття якісної освіти, націлюють на саморозвиток та самовдосконалення.

«Життя – найвища цінність на землі», «Як стати лідером», «Як правильно вести полеміку», «Як ти робиш свій вибір?», «Навчіться говорити –ні!», «У чому виявляється милосердя?», «Вибери життя» - покликані формувати в учнів звичку здорового способу життя, уміння адаптуватися в суспільстві, протистояти злу, насильству; сприяють прояву індивідуальності, соціальної зрілості.

Сформувати вміння співпереживати іншим, терпимо відноситись до точки зору іншого, бути патріотом не на словах, а на ділі – мета годин спілкування та тренінгів на тему «Особлива людина дня», «Добро починається  з тебе», «Чому не треба боятися бідності».

Системна робота щодо формування особистості здатної самостійно приймати рішення  сприяла тому, що учень нашого класу Ляшко Артем з 7 класу  активно приймав участь у роботі шкільного самоврядування, а в 9 класі був одностайно обраним Президентом школи.

Здатність людини розуміти норми моралі і законів не є природженою. Ці якості формуються  під впливом спеціальних виховних заходів. Наш клас має свій моральний кодекс, який регламентує життя учнів, їх відносини у стінах школи та за її межами.

ВИСНОВОК

Якщо дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі. Ця порада виникла на базі життєвих практичних спостережень, осмислення педагогічної практики. Я намагаюсь постійно керуватись цією порадою у своїй роботі з учнями. Системність у роботі, опора на родинну педагогіку, різноманітність форм організації виховної діяльності та психолого – педагогічна діагностика її результатів допомагають мені досягати ефективних результатів у напрямку формування компетентного старшокласника.  Я впевнена, що мої учні знайдуть своє місце у житті, любитимуть його, примножать добрі справи, не боятимуться труднощів і з вдячністю пам’ятатимуть  свою рідну школу.