Мета:

- виховувати патріотичні почуття;

- розширити знання учнів про Велику Вітчизняну війну, про партизанський рух на Харківщині, про людей, що боролися за рідний край;

- розвивати інтерес учнів до історії свого краю, країни;

- виховувати почутя патріотизму та національної свідомості;

- формувати вміння оцінювати, аналізувати інформацію та формувати особистісне відношення до неї.

Обладнання:

• фотоматеріали про війну;
• звукозаписи;
• відеомптеріали;
• презентації.

Хід уроку

Вчитель: Пригадайте:

• Що означають поняття «евакуація», «мобілізація»? Яких заходів ужили харків'яни для перебудови господарства на військовий лад?
• Що змінилося в житті населення Харківщини в період окупації? Як проявився Голокост на території Харківщини?

    З кожним роком усе далі відходять від нас події Великої Вітчизняної війни. Давно розорані траншеї i засипані окопи, зарубцювалися рани учасників війни та людська пам'ять знову i знову звертається до минулого.

    Скільки б не змінювалося поколінь на землі, вони повинні знати, що таке фашизм, яких мук страждань завдав він народам Європи, скільки жертв зазнав наш народ у битві із ним. Нащадки повинні пишатися подвигом воїнів, які розгромили найгрознішу на той час армію у світі. Це подвиг, якого не знала історія.

     Перемога дісталася дорогою ціною. У справу розгрому гітлерівських загарбників гідний внесок зробили i харків'яни, як на фронтах Великої Вітчизняної війни, так i в тилу ворога.

Партизанський  рух  і  підпільна  боротьба  на  Харківщині

     Демонстрація презентації:

    Слайд 2

    Формування партизанських загонів розпочалося ще до окупації Харкова (25 жовтня 1941 року). Але при цьому виявилися деякі складнощі: в області не було значних лісових масивів, які змогли б забезпечити до­статню мобільність партизанських загонів.

У Нововодолазькому районі вже в липні 1941 р. почали фор­мувати винищувальний батальйон, який у разі окупації повинен був стати партизанським загоном. Такі загони завдали значних втрат окупантам у Нововодолазькому, Чугуєвському, Старосалтівському районах.

   Слайди 3, 4

Партизанський загін ім. Г. Котовського у вересні 1941 р. було направлено в Сумську область. Він діяв разом з Путивльським загоном, де командиром був легендарний Сидір Артемійович Ковпак, потім у складі партизанського з'єднання Олександра Миколайовича Сабурова. З вересня 1941 р. по квітень 1943 р. партизани провели чотири рейди тилами ворога, знищили 9 тис. гітлерівців, 15 танків, 6 залізничних мостів, 15 ешелонів, елек­тростанцію, три заводи з військовим майном. Чисельність за­гону зросла від 31 до 474 осіб, багато бійців були відзначені урядовими нагородами.

Це цікаво

     Прикладом такого партизанського загону був загін під керівни­цтвом О. П. Камишана. Він складався з 21 особи, був розділений на чотири групи, кожна з яких отримувала завдання й діяла самостійно. Для здійснення великих операцій загін з'єднувався з іншими.

     Деякі загони були нечисленними, діяли в складних умовах і тому то приєднувались до діючих частин Червоної Армії, то знову лишалися на окупованій території, їх перекидали в інші області, з'єднували з іншими загонами.

    Слайди 5, 6

    Головними формами боротьби партизан були: рейди по тилах ворога, бойові вилазки, під час яких народні месники захоплювали трофеї, знищували окупантів, проводили диверсійну роботу за допомогою місцевих патріотів; саботаж заходів окупантів, особливо під час збирання врожаю. Боротьба за зрив аграрної політики гітлерівців була масовою. Окупанти були без­силі подавити саботажні дії населення.

     Ще до початку окупації території Харківщини розгорнулася велика робота зі створення підпільних партійних і комсомоль­ських організацій для боротьби з фашистами. Робота підпільних організацій на Харківщині йшла у виключно складних умовах і була можливою завдяки підтримці населення, її завданням було — не дати змоги загарбникам здійснювати економічну екс­пансію, використовувати транспортний вузол, потенціал про­мислових підприємств, що залишились.

    Слайд 7

    У жовтні-грудні 1941 р. було пошкоджено залізницю, пі­дірвано підготовлений окупантами до пуску один із цехів за­воду «Серп і молот», паралізовано діяльність станції «Харків-Сортувальна», підірвано Холодногірській міст, який мав велике значення для просування німецьких військ.

У місті підпільники знищували будинки й казарми, де розта­шовувались німецькі військові частини та установи. У листопаді 1941 р. радіоміною було підірвано будинок № 17 по вулиці Дзержинській (нині Мироносицька), у якому перебував начальник Харківського гарнізону генерал фон Браун — командир 68-ї пі­хотної дивізії. На площі Руднєва було знищено будинок штабу воєнного командування, де загинули десятки офіцерів вермахту.

     Слайди 8, 9

     У період окупації на території Харківщини діяли підпільні обкоми партії та комсомолу, 9 райкомів КП(б)У і 4 райкоми ЛКСМУ, 13 партійних і 14 комсомольських організацій і груп. Підпільний обком КП(б)У очолював Іван Іванович Бакулін. Підпільні організації проводили агітаційно-масову роботу, роз­повсюджували листівки. Але в червні 1942 р. Бакуліна і бага­тьох активістів партійного підпілля було заарештовано. Діяль­ність підпільного обкому партії припинилася. 24 вересня 1942 р. І. І. Бакулін помер у гестапівських застінках.

    Слайд 10

    Поряд з підпільним Харківським обкомом КП(б)У існував і підпільний обком ЛКСМУ на чолі з О. Зубарєвим та Г. Нікітіною. Вони встановили зв'язки з Богодухівським, Дергачівським, Ізюмським підпільними райкомами комсомолу. Головною роботою комсомольців-підпільників області був випуск і розпо­всюдження листівок, проведення диверсій. Унаслідок діяльності підпільних організацій у місті посилився терор з боку гестапо та поліції, які не могли миритися з підривною діяльністю під­пільників. 23 січня 1943 р. О. Зубарєв і Г. Нікітіна були зааре­штовані. Після допитів та катувань у ніч на 15 лютого 1943 р. їх розстріляли.

    Імена І. Бакуліна й О. Зубарєва увічнені в назвах харків­ських вулиць. Бюсти комсомольців-героїв споруджені біля Дзер­кального струменя.

Слайд 11

Проявом великого патріотизму радянських людей була все­бічна допомога пораненим бійцям і командирам Червоної Армії, що залишились на окупованій території після важких оборонних дій. Прикладом мужності була діяльність підпільної організації на чолі з професором О. І. Міщаниновим у 9-й лікарні Харкова. За допомогою лікарів П. С. Делевського, Є. О. Міщанинової, В. Ф. Нікітінської, В. І. Воротинцева та медсестер Олександр Іванович Міщанинов організував лікування поранених, замас­кувавши лікарню під інфекційну. Тут було близько двох тисяч бійців і командирів Червоної Армії. Харків'яни пам'ятають його подвиг — ім'я О. І. Міщанинова носить міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги.

Це цікаво

Слайди 12, 13

Незважаючи на неодноразові перевірки, доктор Міщанинов не до­пустив, щоб забрали хоча б одного з хворих у табір військовополо­нених. Для поранених збирали продукти харчування, медикаменти, а тих, хто одужував, забезпечували цивільним одягом і документа­ми. Згодом свою діяльність підпільна організація поширила на табір військовополонених на Холодній горі. Полонених професор забирав з табору для обслуговування шпиталю. Вони косили сіно, обробляли землю, отриману шпиталем біля Куряжа. Лікарі допомагали військо­вополоненим утікати з табору. Колектив лікарів зберіг багатьох дівчат від вивезення до Німеччини на примусові роботи.

Висновок

Слайд 14

Вчитель: Велика Вітчизняна війна - епохальна подія в житті України на довгому шляху відродження української державності. Перемога народів Радянського Союзу у війні відвернула перетворення території України в колонію Німеччини. З того дня минуло майже 60 років, коли відлунали переможні салюти війни. Великі втрати поніс наш народ. Лише за визволення Харківщини загинуло тисячі бійців, офіцерів, партизан і підпільників. Але час не владний стерти з пам'яті народній подвиги радянських людей, які відстояли честь, свободу i незалежність своєї Батьківщини, врятували людство від фашистської чуми.

Не можна не пишатися рухом Опору. Антифашистський рух, відраза до фашизму, несприйняття націонал-соціалізму були притаманні переважаючій більшості всього українського народу.

Відео «Вічна пам'ять»

Слайд 15

Вчитель: Війна не пішла безслідно від нас, вона, як i раніше з нами, в наших серцях i душах. I зв'язує її з сьогоднішнім днем, нашим повсякденним життям Пам'ять. Пам'ять про подвиги, здійснені на полях боїв з фашистським агресором, пам'ять про тих, хто вершив історію, прийняв смерть за ради Перемоги, за ради майбутнього. Ця пам'ять завжди з нами. Вона обпалює серця невгасимим болем i одночасно підносить, робить нас духовно сильними. Пам'ять про загиблих захисників Батьківщини всенародна, а значить - безсмертна.

Література

1. Бондарєв Є.О., Романов С.Г. Боротьба з німецько-нацистською окупацією України в період Великої Вітчизняної війни (1941 - 1945 рр.) // Вісн. Харк. ун-ту. 1996. - № 387: Історія України. - Вип. 1.
2. Бутенко В.І., Зіновкін В.Я., Пальчик В.Г., Касьянова О.О.Харківщина в роки Великої Вітчизняної війни. - Х.: РВП "Оригінал", 1992.
3. Великая Отечественная война 1941 - 1945: Энциклопедия. - М., 1985.
4. Книга пам'яті України: Харківська область. - Х., 1994.
5. Костюк О. У Харкові в час війни // На зов Києва. - Торонто; Нью-Йорк, 1985.
6. Харківщинознавство: Навчальний посібник для учнів 8-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів. 3-тє видання , перероблене  й доповнене. –Х. «Гімназія», 2011.